Фото за 2014 рік: Google Maps

28 березня з’явилося повідомлення про затримання російськими військовими в селищі Розівці (Запорізька області) журналістки Ірини Дубченко. 

Про це повідомила її сестра на своїй сторінці у Facebook.

Після окупації села росіянами жінка не змогла вчасно виїхати, оскільки доглядала за бабусею. Ірину звинуватили в переховуванні українських військових. Повідомляється також, що перед цим кількох українських військових, що проходили лікування в місцевій лікарні, вбили. Після затримання російські військові забрали жінку в окупований Донецьк «для проведення слідчих дій».

Ірина Дубченко

За словами сестри Олександри, останній раз Ірина виходила на зв’язок 26 березня та повідомила про те, що до її будинку прийшли озброєні військові з обшуком. 

«Зі слів так званого "коменданта" Розівки, мою сестру забрали до Донецька для проведення "слідчих дій". Повідомили, що це за найкраще у її становищі. Коли в неї проводили обшуки, то побачили речі малої дитини. Вона підтвердила, що то її дочки. На що військові заявили, що якби не дитина, її б розстріляли на місці», — написала сестра.

Основною структурою «ДНР», що займається виявленням і затриманням осіб за політичними звинуваченнями є головний відділ «МДБ ДНР» у Донецьку. Головний офіс цієї структри розташований між бул. Шевченка, 26 та вул. Цусімською. Із повідомлень у ЗМІ відомо, що Донецький апеляційний адміністративний суд незаконні збройні формування захопили 4 вересня 2014 року. Згодом у цій і прилеглих будівлях розмістилося «МДБ ДНР», що продовжує функціонувати і станом на 2022 рік.

У будівлі «МДБ» відбуваються допити та «слідчі дії». Приміщення переважно використовується як місце тимчасового тримання, куди затриманих осіб періодично привозять для проведення допитів.

«Місцем утримання журналістки Ірини Дубченко ймовірніше є саме приміщення "МДБ" у Донецьку. Саме в цю будівлю доставляють для початкових «слідчих» дій осіб, яких звинувачують у політичних злочинах. Тут допитують та тримають військово-полонених а також цивільних осіб, яких підозрюють у шпигунстві чи співпраці з українськими силовими структурами.», — розповідає Володимир Щербаченко, голова «Східноукраїнського центру громадських». 

«Слідчі дії» та допити проводять у кабінетах у надземній частині будівель. Приміщення для тримання полонених облаштовані у підвалі будівлі. Підземне приміщення поділене на три відсіки, що виконують роль «камер». Підвал не пристосований для перебування в ньому людей. За словами колишніх полонених, станом на 2016 році у «камерах» не було спальних місць. 

«Кинуть, закриють, ні туалету, нічого, і пляшка стоїть, якщо захочеш — в пляшку, яка півторалітрушка. Ні ліжка, нічого немає. Ти сидиш в куточку», — так згадують це місце утримання колишні полонені.

«МДБ ДНР» є «офіційним» місцем, куди родичі полонених можуть звертатися для отримання інформації про затриманих осіб. Саме в будівлю «МДБ» приносять передачі для утримуваних у незаконних місцях несвободи (зокрема «Ізоляції»).

Функціонування незаконних місць несвободи, вбивства, жорстоке поводження та катування в них, незаконні арешти, порушення норм міжнародного права полонених — усі ці злочини відбуваються ще від початку збройного конфлікту на Сході України або за безпосередньої участі громадян РФ, або з відома окупаційних адміністрацій, що є залежними від Москви. 

З 2014 року РФ підтримувала як фінансово, так і матеріально-технічно можливості створення цих тюремних системи на териториторіях так званих «Л/ДНР». А систематичні порушення базових прав людини в них є і продовжують бути частиною цілеспрямованої окупаційної політики РФ. 

«Східноукраїнський центр громадських ініціатив» спільно з партнерами з Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» з 2015 року займається ідентифікацією незаконних місць несвободи та документуванням порушень прав людини в них.

Більше про персонал «МДБ» та спогади інших постраждалих доступно на сайті Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі».