6 липня у Комунальному закладі «Виноградівська публічна бібліотека» відбулася презентація книги «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію». Захід зібрав бібліотекарів, освітян, представників місцевої громади та внутрішньо переміщених українців, які прийшли почути особисті свідчення людей, що пережили російську окупацію. Організаторами презентації стали Східноукраїнський центр громадських ініціатив (СЦГІ) та партнери проєкту.

Відкриваючи зустріч, організатори наголосили, що книга є не художнім твором, а документом людської пам'яті.

 «Книга, яку сьогодні ми презентуємо — це жива пам'ять, викладена на папері… Це унікальна збірка 25 глибоко особистих історій українців, які стали свідками та жертвами російської окупації», — зазначили під час відкриття заходу.

Модераторка презентації Марина Супрун розповіла, що Східноукраїнський центр громадських ініціатив документує воєнні злочини Росії ще з 2014 року. Спочатку організація збирала докази незаконних затримань, катувань і порушень міжнародного гуманітарного права, однак після початку повномасштабного вторгнення постало нове завдання — пояснити світові, що насправді означає життя під окупацією:

«Наші німецькі партнери сказали, що люди у Західній Європі не зовсім розуміють, чому українці на тимчасово окупованих територіях чинять спротив. Вони думають, що нічого не змінюється, окрім прапора над органами влади. Але ми знаємо, що це не так: змінюється абсолютно все».

Однією з найемоційніших стала розповідь співробітниці Херсонської обласної наукової бібліотеки Анастасії Козак. Вона пригадала перші дні повномасштабного вторгнення, коли ще вірила, що війна закінчиться за кілька годин, а вже за кілька тижнів російські війська окупували Херсон.

Авторка пояснила, що окупація — це не лише бойові дії, а повне руйнування звичного життя.

«Коли кажуть, що окупація — це просто зміна прапора, я готова кричати на весь світ, що це абсолютно не так. Окупація — це коли у вас забирають життя. Забирають роботу, дім, друзів, звичне життя».

Вона також звернулася до присутніх із проханням замислитися над цінністю простих речей, які для людей в окупації стали недосяжними.

«Коли сьогодні ввечері прийдете додому, заваріть чай у своїй улюбленій чашці, сядьте на кухні й просто відчуйте той комфорт, який дарує вам ваш дім. Саме за такими простими речами ми сумуємо найбільше».

Розповідаючи про евакуацію, Анастасія Козак наголосила, що виїзд з окупованого міста також не гарантував безпеки. Їй вдалося залишити Херсон лише з третьої спроби — через два з половиною місяці після захоплення міста.

До презентації онлайн долучився й один зі співавторів книги Олександр, який пережив окупацію Бердянська. За його словами, найважче в окупації — це втрата свободи бути собою.

 «Окупація — це руйнування, це смерті, це знущання, тортури. Там, де торкається Росія, усе перетворюється на руїни — і приватне життя, і культура», — сказав він.

Ще одну особисту історію розповіла Марина Супрун, яка разом із родиною пережила російський полон у селі Ягідне на Чернігівщині. Вона наголосила, що люди залишаються в окупації не тому, що підтримують окупантів, а тому, що часто просто не мають можливості виїхати.

Наприкінці зустрічі представниця партнерської організації Kurve Wustrow Маріка Дрогсма звернула увагу на те, що книга вже доступна англійською мовою, адже про досвід окупації має дізнатися якомога більше людей за межами України.

«Люди часто не розуміють, що окупація — це не вибір людини. До неї просто приходять і нападають. Саме тому важливо не замовчувати ці історії».

Після презентації учасники ще довго спілкувалися з авторами книги. Одна з відвідувачок зізналася, що почуті історії змусили її інакше подивитися на досвід людей, які пережили окупацію.

«Ця книжка — не для легкого вечірнього читання. Це дуже сильні емоції, пережиті авторами. Буду читати її й згадувати цю зустріч».

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» Східноукраїнський центр громадських ініціатив за підтримки «Kurve Wustrow — центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях» в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).