У Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка відбулася презентація книги «Примарна ясність. Міфи і стереотипи навколо Донбасу та війни», організована Східноукраїнським центром громадських ініціатив.

«Ця подія - це не просто презентація. Це можливість почути живі свідчення, осмислити досвід війни, поговорити про права людини, пам’ять, підтримку постраждалих», - наголосила модераторка заходу.

Серед гостей були авторка збірки та юристка-аналітикиня СЦГІ Юлія Чистякова, колишні полонені - Марина Супрун з Ягідного та Юрій Шаповалов, дитячий нейрофізіолог із Донецька.

За словами Юлії Чистякової, збірник готували ще у 2021 році, однак повномасштабне вторгнення поставило проєкт на паузу. Згодом команда зрозуміла: теми книги стали ще більш затребуваними.

У книзі йдеться про міфи щодо Донбасу, мовного питання, жителів окупованих територій та ставлення до тих, хто залишився під окупацією.

«Ми, які живемо на контрольованій території, досить часто думаємо: раз ті, хто там живе, захотіли залишитися - значить це їх вибір. Проте далеко не завжди цей вибір є легким», - зазначила Юлія Чистякова.

Юрій Шаповалов розповів, що залишився в Донецьку після 2014 року, бо не хотів «звільняти простір від України».

«Мені здавалося, що не можна так, щоб усі українці чи проукраїнські громадяни покинули це місто. Ми самі звільняємо цей простір - і це вже не буде Україна».

Через дописи у Twitter про ситуацію в окупованому місті його затримало так зване МГБ «ДНР». Чоловік пройшов через катівню «Ізоляція», СІЗО та колонію. У полоні Юрій провів сім років і сім місяців.

«Я повернувся з пакетиком, у якому була пара шкарпеток. Більше в мене нічого не було», - сказав він під час обговорення життя після звільнення.

Окремий блок розмови стосувався роботи журналістів із людьми, які пережили полон.

Юрій Шаповалов визнав: говорити про пережите дуже важко.

Марина Супрун навела приклади неетичної поведінки журналістів. Один із них - коли журналістка дорікнула їй тим, що її родина «мала знати» про небезпеку після 2014 року.

«Мені було дев’ять років у 2014-му», - відповіла Марина.

Вона також згадала випадок, коли журналісти замість допомоги постраждалій жінці просто знімали її на камеру.

Наприкінці учасники говорили про психологічну реабілітацію після полону.

«Є люди, які повернулися інвалідами - не тільки фізично, а й психічно», - зазначив Юрій Шаповалов.

Марина Супрун додала, що багато її односельців відмовилися від психологічної допомоги - і тепер роками залишаються замкненими у власному болю.

Презентація «Примарної ясності» виявилася не лише розмовою про книгу. Це була спроба зафіксувати досвід людей, які пережили окупацію та полон, і водночас  нагадування про відповідальність суспільства.

«За кожною сенсаційною історією все одно стоїть людина», - підсумувала Юлія Чистякова.

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» за підтримки Kurve Wustrow — Центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).