2 квітня в Центральній бібліотеці Полтавської міської територіальної громади відбулася презентація книги «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію».

Захід відкрила Марина Супрун, представниця Східноукраїнського центру громадських ініціатив - організації, яка ще з 2014 року займається фіксацією воєнних злочинів. Вона наголосила, що книга стала продовженням цієї роботи, але вже у форматі особистих історій:

«Це спроба простими словами пояснити складні питання окупації».

Однією з перших виступила авторка Тетяна Черепанова, яка провела півтора місяця в окупованому Бердянську. Вона зізналася, що спочатку сумнівалася у важливості власного досвіду:

«Я подумала, що є багато історій, які будуть більш гучними… Але мені сказали, що потрібні саме такі історії звичайних людей».

Її текст має назву «Місто, у яке я не повернусь» - не через втрату надії, а через усвідомлення незворотних змін.

Інший автор, Іван Залогін, представив іншу перспективу - досвід підлітка, який жив в окупованому Луганську:

«Мій текст написаний з точки зору 13-річного підлітка».

У своїй історії він показує, як війна змінює повсякденне життя - від інформаційного простору до побуту:

«На телевізорі… крутили лише новини про “бандерівців” та іншу пропаганду».

«Мама отримувала російську гуманітарку… Головною стравою був дивний “салат”… Смак був дивний… штучний».

Окремо він згадав і про зміни в освіті та ідеології, які впливали на дітей.

Під час обговорення неодноразово піднімалося питання: для кого ця книга. Спочатку її планували для іноземної аудиторії, однак автори наполягли на українському виданні:

«Кому, як не українцям, знати, що відбувається у нашій країні».

Також наголошувалося на ролі таких історій у суспільстві - як способу не лише зберегти пам’ять, а й допомогти зрозуміти досвід окупації тим, хто його не пережив.

Окремо учасники говорили про складність написання таких текстів. Хоча цей процес може бути емоційно непростим, багато авторів відзначали, що проговорення власного досвіду допомагає його осмислити та поділитися ним з іншими.

Під час сесії запитань прозвучав і відгук із залу, який підкреслив значення таких зустрічей:

«Одна справа - читати книгу, а інша - коли її сторінки оживають і говорять.
Це важко слухати, але це потрібно доносити. Ви робите велику справу…Якщо у тебе в душі є щось справжнє - воно є. І ви знаходите можливість доносити правду - це дуже важливо».

Завершуючи обговорення, учасники наголосили: попри складність теми, такі історії необхідно озвучувати, адже вони формують розуміння сучасної війни через досвід людей, які її пережили.

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» Східноукраїнський центр громадських ініціатив за підтримки «Kurve Wustrow — центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях» в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).