2 жовтня відбувся круглий стіл захід “Життя після полону: що робить держава та неурядові організації”. Ініціаторами заходу стали ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» і БФ «Восток-SOS», що входять до коаліції правозахисних організацій “Справедливість заради миру на Донбасі”.
Представники військової прокуратури, міністерства соціальної політики, офісу Омбудсмена, міністерства інформаційної політики, СБУ, радник міністра МВС, а також представники громадських організацій спільно з колишніми полоненими обговорили ряд гострих питань.
Під час заходу організаторами було презентовано звіт “За ґратами будинку “Уряду ЛНР”. В аналітичному звіті історії 19 людей, які розкривають завісу місця несвободи - центру терору та катувань на території «ЛНР».
Володимир Щербаченко, очільник Східноукраїнського центру громадських ініціатив, презентувавши звіт, задав тон дискусії. Зібрана інформація порушує ряд проблем, які центруються на двох питаннях: яка доля людей, які звільнилися з полону, і яка доля осіб, які здійснювали порушення прав людини. «Місце несвободи в будинку «уряду ЛНР» – одне з 200, яке вдалося ідентифікувати. ЛОДА – дуже символічне місце. На третьому поверсі сидить керівник «народної республіки» ,а в підвалі цього будинку вбивають людей. Це символ влади усіх цих самопроголошених республік. Але на сьогодні засуджено лише одну особу, відповідальну за злочини. Термін лише 5 років і скоро він вийде на свободу», - підкреслив Володимир Щербаченко.
Ті розслідування, які проводяться за порушеннями прав людини, не завжди відповідають критеріям ефективних розслідувань. Якщо казати про НЗФ щодо полонених, зокрема в ЛОДА, то сьогодні є лише один вирок. Серед відповідальних за насильство осіб відомо про Аркадія Корнієвського. Обвинувальний акт щодо нього розглядається рік. І перебуває лише на стадії допиту постраждалих. Однак значна кількість постраждалих, свідчення яких задокументовано як незаконно ув’язнених, не перебувають ні в статусі потерпілих, ні в статусі свідків. Тож вирок суду може затягнутися на роки.
Радник міністра МВС Юрій Тандит, який бере участь в процесі обміну полонених, навів деякі факти: «Першим полоненим, який був захоплений в полон бойовиками на кордоні з Росією ще 18 березня 2014 став Микола Карп’юк . На сьогодні звільнено і знайдено 3222 особи. Ми робимо все, щоби звільнити всіх, однак ще 115 незаконно досі утримуються. І також важливо пам’ятати про розумний контакт з тими, хто виходить від терористів».
Анна Мокроусова, психологиня, керівниця благодійної організації «Блакитний птах», розказала про стан медичної допомоги ув’язненим: «Після виходу з полону медична допомога надається в недостатній кількості і не орієнтована на те, що осіб піддавали катуванню. Лікарі не компетентні в такого роду травмах. До того, ж не завжди постраждалі зізнаються в тому, що з ними відбувалося, а тяжкі наслідки з’являються пізніше. Психологічну допомогу не треба нав’язувати, вона має бути добровільною і погодженою з тим, кому вона необхідна».
Участь в обговоренні взяв колишній полонений, засновник ГО «Українська асоціація полонених» Анатолій Поляков. Він окреслив стан законодавчих ініціатив щодо врегулювання статусу звільнених полонених та розповів про свій досвід полону: «На жаль, на державному рівні немає комплексного рішення проблеми полонених. Існує постанова про виплати по 100 тисяч гривень, але лише тим, кого звільнено 27 грудня 2017 року. А хто краще, хто гірше, що робити тим, хто вийшов з полону раніше, або вже четвертий рік там перебуває? Я сам був у полоні 9,5 місяців. Коли я звільнявся з полону, то це була істота 40 кілограмів при нормальних 75, що видає волаючі звуки замість того, щоб нормально говорити. І це насправді страшно. Ми створили організацію. Подали законопроект про полонених, за нього проголосували депутати майже всіх фракцій Верховної Ради. Але майже рік документ лежить досі не прийнятим. Мабуть хочуть його використати під вибори».
Олександра Дворецька, голова правління БФ «Восток-SOS», висвітлила суперечливі моменти щодо комісії з розподілу коштів для компенсації полоненим. У липні 2018 були прийняті зміни до постанови, що 100 тисяч отримають всі звільнені полонені, не залежно від потреб, правової допомоги, медичної. Але тоді Міністерство фінансів не виключило себе зі складу комісії з розподілу коштів. Виник конфлікт інтересів, оскільки міністерство повинно водночас і розподіляти кошти, і контролювати їхнє використання. «У вересні нам надійшла відповідь, що вони надіслали запит, щоби їх виключили з комісії і вона мала право функціонувати за призначенням. Одна у році пройшло 9 місяців і якщо не буде тиску від громадських організацій, кошти ризикують не бути використаними у 2018 році. Також передбачена для бранців стипендія імені Левка Лук’яненка, але Положення про стипендію не бачили досі», - зазначила Олександра Дворецька.
Одного із учасників круглого столу, який у 2014 році перебував в полоні «ДНР» Дмитра Потєхіна зацікавило питання, чи буде далі країна підтримувати газові домовленості з Росією, які припиняються 1 грудня. Адже державною владою визнано на папері цю країну як агресора, а в наведених звітах правозахисників є обґрунтування масових жертв, затримання людей, застосування зброї проти цивільних осіб від бойовиків, підтриманих Російською Федерацією.
Представники державних органів влади висловили своє бачення проблеми полонених і окреслили способи її вирішення в межах їхньої компетенції. Зокрема було зазначено про створення Центру швидкого реагування, який надає правову допомогу всім, хто постраждав від військового конфлікту. Представник офіс Омбудсмена нагадав про зміни в законі по боротьбі з тероризмом, де ідеться про визначення статусів і передбачено, що людина буде отримувати.
Загальна проблема є, державні органи і громадські організації працюють над її вирішенням. Однак питання недовіри від колишніх в’язнів і їхньому психологічному стану після виходу з полону теж має місце.