24 лютого у Білоцерківському краєзнавчому музеї ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» разом з авторками презентував книгу «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022». Презентація відбулася на третю річницю повномасштабного вторгнення. Ініціатором створення цієї книги є громадська організація «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», яка з 2014 року документує порушення прав людини, пов’язані з війною.
«Зараз, в період гострої фази війни, 11-ти років війни, 3-х років повномасштабного вторгнення, коли ми навкруги чуємо про виснаження, про зневіру, про занепад духу, нам здається дуже важливо озирнутися довкола і побачити на прикладах таких історій, що ми українці направду добре справляємося з цією ненормальністю життя», - розповіла про ідею створення представниця СЦГІ Нестеренко Надія.
Книга написана 11 українками різних професій, віку та з різних регіонів про їхній досвід війни та пошуки стійкості. В історіях відображено життя в російській окупації, втрату через війну рідних, майна та здоров’я, полон, сексуальне та гендерно зумовлене насилля, пов’язане з війною, тощо. Вагомою частиною історій є розповіді про те, що підтримувало авторок під час цих потрясінь.
Людмила Біленька, представниця об’єднання рідних зниклих безвісти «Надія Либідь», одна із авторок книги, присутніх на заході, розповіла історію про пошуки сина з книги та чому для неї важливо доносити цю інформацію до українців:
«Я приїхала у ваше місто, щоб сказати всім: якщо ми хочемо якнайшвидше здобути перемогу, кожен має докладати до цього максимум зусиль на своєму місці. Бо наша армія стримує ворога надзусиллями. Якщо ми гуртом не зможемо відстояти нашу державу, то я, як і багато інших матерів, не дочекаюся сина з полону. І тоді ще більше людей буде змушене взяти зброю й піти захищати нашу землю».
Інша авторка, представниця SEMA Ukraine, Галина Тищенко розповіла про переселення своєї родини в 2014 році з Краматорська на Київщину, де в 2022 році під час окупації вона зазнала жорстоких знущань від російських військових.
«Розповідати про пережите складно, потім завжди накривають емоції. Але я це роблю для тих малих дівчаток і жінок з Бучі, Ірпеня, які вже не зможуть свідчити про зґвалтування російськими військовими, бо їх вбили», - підсумувала вона.
Одна із присутніх учасниць презентації, мати військовослужбовця поділилися, що її син звільняв у 2022 році Чернігівщину і бачив наслідки російського окупації. І додала, що один із його побратимів, який першим зайшов в будинок, де жорстоко катували і вбили родину потім збожеволів.
«Війна загартувала й згуртувала нас. Нині нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність. Маємо зберігати дух свободи і згуртованість. Щоб вижити, у нас є лише один вихід – перемога», - зазначила директорка музею Афанасьєва Оксана.
Друге видання книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022» та подальше її поширення стали можливими завдяки проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», який втілює «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» за підтримки Kurve Wustrow — Центр навчання та взаємодії в ненасильницьких діях у рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).
