Фото: Національний заповідник "Києво-Печерська лавра"
25 квітня у Великій лаврській дзвіниці Національного заповідника Києво-Печерської Лаври Східноукраїнський центр громадських ініціатив за сприяння Заповідника презентував оновлену мандрівну виставку«На Зламі».
«На зламі» - виставка про зміни в житті цивільного населення внаслідок війни на Донбасі з 2014 року. Це також мистецький простір, створений для осмислення теми війни в Україні та впливу збройного конфлікту на цивільне населення.
Виставка подорожує країною з 2019 року та побувала в понад 37 містах України. На презентації в лаврській дзвіниці кияни побачили оновлену виставку. Нові стенди звертають увагу на перехід з мирного життя у воєнне, сексуальне насильство в ході війни, проблеми пошуку рідних, які зникли безвісти. Також «На Зламі» порушує питання відновлення справедливості для постраждалих.
Цим темам було присвячене обговорення за участі постраждалих.
Цивільні в полоні без медичної допомоги
Один з учасників обговорення Соколов Валерій, представник ГО «29 грудня» - об'єднання колишніх полонених, наголосив на необхідності звільнення з полону цивільних, які перебувають там вже декілька років і мають проблеми зі здоров’ям:
«Українські полонені без належної медичної допомоги гинуть кожного дня від страшних фізичних катувань. Наслідком побиттів можуть бути інсульти, інфаркти, є взагалі неходячі. Серед полонених є інсуліннозалежні люди, люди з порушенням обміну речовин, наслідком якого є стрімке зниження ваги - може досягати лише 40 кг. Україна має докладати більше зусиль та здійснювати обмін і цих полонених».
Чоловік розповів, що незаконно-ув’язнених українців змушують писати заяви про розгляд сфабрикованих проти них справ за російським законодавством, аби унеможливити будь-яку спробу України здійснити їх обмін.
Сексуальне насильство – характерна риса російської агресії
Під час обговорення правозахисники звернули на ще одну проблему, пов’язану з полоном – сексуальне та гендерно-зумовлене насилля.
«Сексуального і гендерне насилля – це характерна риса російської агресії. Воно з’явилося не після повномасштабного вторгнення. Його застосовували з 2014 року. На стенді «Невидимі шрами» ви можете побачити карту 18 місць несвободи на окупованій території Луганської області і 39 місць несвободи на території Донецької області, де системно застосовували таке насилля починаючи з 2014 року», - зазначила аналітик СЦГІ, Нестеренко Надія.
Про свій досвід розповіла Галина, потерпіла, представниця ГО "СЕМА УКРАЇНА", мережі жінок, що постраждали від гендерного і сексуального насилля в наслідок війни в Україні. Вона переїхала з Донеччини на Київщину в 2014 році і застала там повномасштабне вторгнення:
«Одного дня до мене з перевіркою прийшло двоє молодих російських військових. Оглянули все довкола і сказали, щоб я намалювала літеру “V” на своєму будинку, заборі. Я відмовилась і у відповідь почула “Роздевайся”. Я не повірила, але терорист з усією агресією змусив мене роздягнутись, вивів мене на вулицю, обвів оголонену навколо мого будинку, завів у оселю і почав бити, знущатись та зґвалтував».
Жінка потребувала медичної допомоги, але нікого не могла попросити мені її надати. В будинку на той час був відсутній будь-який зв'язок, електрика, опалення.
«Я хочу щоб весь світ знав про сексуальні знущання, яких зазнають жінки України від рук російських терористів! Всі вони мають бути покарані!» - розповіла вона про злочини російських окупантів, які відбувалися і в 2014 році та і з 2022 року.
Банк ДНК-зразків - надія для родин зниклих безвісти
На стенді, присвяченому питанню зниклих безвісти, наголошується на потребі більших зусиль держави в пошуку зниклих. Родини нарікають на порушення, які відбуваються при ідентифікації тіл. Біленька Людмила, матір зниклого безвісти добровольця Романа, членкиня Об’єднання родин зниклих безвісти «Надія», розповіла, що вона та родини зниклих безвісти наразі покладають надію на Міжнародну Коаліцію по зниклих безвісти, яка пропонує в Україні створити банк ДНК-зразків для рідних зниклих безвісти. Для його функціонування планується брати декілька зразків біоматеріалів у різних членів однієї родини. Вона та інші родичі зниклих безвісти переконані, що це допоможе у майбутньому швидше ідентифікувати тіла.
"Кожна родина, кожна мама бажає одного - дочекатися свою рідну людину живою. Війна забирає тисячі життів і розуміння того, що ми можемо не дочекатися рідних живими присутнє. Право родини на правду має обов'язково забезпечити держава."- зазначила Людмила Біленька.
Заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника Києво-Печерської Лаври Крайній Костянтин зауважив: “Дуже символічно відкривати мандрівну виставку «На Зламі» в стінах Дзвіниці, адже останній рік вона виконує і роль укриття під час повітряних тривог. Вже десятий рік війна спустошує наші землі, тому питання підняті у виставці були актуальні і до повномасштабного вторгнення, а зараз набули ще більшого змісту”.
Ідея виставки виникла у Східноукраїнському центрі громадських ініціатив в 2017 році. З метою підготовки матеріалів для виставки, документатори БФ «Восток-SOS», Правозахисного центру «Альтернатива» , Молодої просвіти Прикарпаття, Громадського комітету захисту конституційних прав і свобод громадян та Східноукраїнського центру громадських ініціатив, що входять до Правозахисної коаліції “Справедливість заради миру на Донбасі” проводили інтерв’ю зі знайденими героями.
Презентація виставки “На Зламі” відбулася в рамках проєкту “Розширення можливостей громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницький внесок у протидію агресії Росії”, що реалізується громадськими організаціями Kurve Wustrow (Німеччина) та Східноукраїнським центром громадських ініціатив (Україна) спільно з партнерами за підтримки Федерального уряду Німеччини.
